Христос Воскрес! Воістину Воскрес Христос!
Сьогодні, у величний день Господньої Пасхи, слушний час пригадати історію спасіння, що увінчалася тілесним воскресінням з мертвих Господа нашого Ісуса Христа. Спробуємо, отже, якомога стисліше переповісти драматичну історію людства.Пролог: людина перебуває у раю — таємничому місці, де вона живе лице до лиця з Богом, не знаючи ані досвіду страждань, ані смерті.
Дія перша: гріхопадіння. Людина була створена Богом вільною. А, отже, здатною до самостійних дій та самовизначення. Бог чекав від людини самовизначення у добрі та єдності. Але прабатьки скористалися свободою, аби спробувати жити автономно, без опіки Небесного Отця. Творіння вчиняє бунт проти свого Творця. Зі світу ангельського, де вони почалися, непослух та гріх проникають у світ людський.
Дія друга: під владою смерті. «Бог не створив смерті і не радіє загибелі живих», свідчить Книга премудрості Соломона (1,13). Як бачимо, Бог не створював людину смертною. Але він також не створив її обов’язково безсмертною. Смерть стала наслідком вільного вибору людини, залежала від її свобідної волі. Вона увійшла у світ через гріх, — пише апостол Павло у Посланні до Римлян (5, 12). Смерть прослизнула у світ немов тінь. Але дуже швидко вона стала повноцінним диктатором цього світу, так би мовити, «президентом Земної кулі». Люди народжувалися, страждали… та з абсолютною необхідністю помирали. І так — покоління за поколінням, століття за століттям… Часом могло здатися, що Бог забув про людей. Але впродовж усіх цих століть рабства у смерті Бог таємно готував людство до звільнення. Або, за словом молитви Василія Великого: Ти, Господи, «посилав пророків, творив чудеса через святих Твоїх, що в кожному роді догодили Тобі; промовляв до нас устами рабів Твоїх пророків, провіщаючи нам, що обіцяне спасіння настане; закон дав на поміч; поставив ангелів охоронителями».
Бог може все. Наприклад, Він може змінити долю людства за допомогою єдиного слова. Але Бог створив людину вільною. І Він не хоче змушувати людину до спасіння. Ми звикли до насилля. Воно стало нашою другою натурою. Тому так важко збагнути: чому Бог обрав такий дивний спосіб для нашого спасіння — віддати у жертву Сина Свого Єдинородного (див.: Ін. 3,16). Бог обрав такий спосіб спасіння, який би не порушував свободи створених ним людей. І цим способом стало Втілення. Аби не порушити меж свободи, але спасти людину від гріху та смерті, Бог Сам стає людиною.
Три віхи життя Христа: народження від Діви Марії, смерть на хресті та воскресіння з мертвих. У чому сенс цих таємничих діянь Бога? Спасаючи людство, Бог поступово знищує усі перепони на шляху людей до Небесного Отця. Народжуючись від Діви, Він сполучає в єдине ціле людство та Божество. Добровільно зазнаючи смерті на хресті, Боголюдина Христос знищує гріх як непослух Богові. Й, зрештою, через смерть, через сходження до пекла та воскресіння Ісуса Христа Бог скидає з трону «президента Земної кулі» — смерть...
Або, знову ж таки словами євхаристійної молитви святителя Василія Великого: «Коли ж сповнився час, Ти говорив до нас через Самого Сина Твого, що Ним і віки сотворив. Він… віддав Себе як викуп за смерть, в якій держано нас, проданих в неволю гріха. І, зійшовши через хрест до пекла, щоб наповнити Собою все, Він знищив муки смерти, і воскрес на третій день, і положив усім людям путь до воскресіння мертвих, бо не можна було, щоб Начальник життя вдержаний був у тлінні; Він став початком із померлих, Перворідним із мертвих, щоб бути Самому всім, першим серед усіх».
Початок з померлих» — тут молитва Літургії Василія Великого відсилає нас до відомих слів апостола Павла: «Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих… Як в Адамi всi вмирають, так у Христi всi оживуть, кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його» (1 Кор. 15, 20, 22-23). Про що тут йдеться? Слова апостола відсилають нас до практики давніх юдеїв, які приносили Богові початки врожаю. Богові приносили первістки, початки врожаю. І вірили у те, що таким чином освячується увесь врожай. Так само і воскресіння Христа — проводить аналогію апостол Павло. Христос воскрес з мертвих, аби ця подія відкрила шлях до воскресіння усьому людству.
Рятуючи життя людині, сучасна медицина практикує переливання крові. Щось подібне зробив з нами, людством, і Бог. Раніше нашими судинами текла кров гріху та смерті. А відтепер, після народження, смерті та воскресіння Христа — нашими судинами лине кров безсмертя. Бог перелив у нас, смертних, Своє безсмертне життя. Він віддав нам Себе до останку. Подарував нам усього Себе — відкрив повноту Своєї особистості, віддав повноту Свого життя. Завдання людини — прийняти цей дорогоцінний дар. А зробити це ми можемо лише у Церкві, лише там, де лунають та стають дійсністю слова Христа: «прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів… пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів».
Житимемо ж за цими словами. Беремо участь у таємній трапезі Воскресіння. І нехай кожен, хто прийме у цю осяйну ніч напій безсмертя, стане причасником життя вічного, переможе власну смерть, залучиться до світла Сонця Незаходимого. Христос Воскрес! Звіщаючи про перемогу над смертю, ці два слова впродовж тисячоліть зігрівали радістю серця мільйонів людей. Нехай же радісне світло Воскресіння огорне сьогодні і ваші серця. Нехай радість Воскресіння прийде сьогодні і на нашу землю, на наш стражденний край, який потерпає від війни та насилля. Господи Ісусе Христе, що нині Воскрес із мертвих, примири тих, що ворогують, припини вбивства, благослови усіх нас Твоїм миром! Прийми усіх нас, Твоїх дітей, в обителі Незаходимого Сонця.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес Христос!
Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр
