24 жовтня 2022 року радник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира з юридичних питань, адвокат Київської міської колегії адвокатів, заслужений юрист України, повний кавалер ордена України «За заслуги» – Валентин Волинець відвідав рідну Оратівщину – с.Новоживотів (колишнього Оратівського), а нині Вінницького району Вінницької області.
Здебільшого його відвідини малої батьківщини мали скорботний характер, оскільки були пов’язані з відходом у вічність та проводами в останню дорогу старшого рідного брата – Олексія Волинця (+23.10.2022 р.). Новоспочилий р.Б. Олексій мав неабиякий талант до малювання. Широкому загалу у Житомирській та Вінницькій областях він був відомий як такий собі майстер пензлю, у творчому доробку якого багато пейзажних картин, портретів видатних українських класиків, та навіть ікон.
Саме с.Новоживотів розташоване на північному сході регіону, по обидві сторони р.Роськи, яка мальовничо протікає поміж скелястих берегів, і по притоках, що впадають у неї з правої сторони. У XV ст. Новоживотів називався «Животов», мав статус міста й належав православним і руським князям Четвертинським – прямим нащадкам св. рівноапостольного князя Володимира.
Історична пам’ять землі Животівської зберігає подію 1620 р., коли Патріарх Єрусалимський Феофан за сприяння гетьмана Петра Сагайдачного поставляв для України єпископів замість тих, хто пішов до унії. Як свідчать історичні документи, Животов і його князі відіграли патріотичну роль у цій значущій справі. Патріарх Феофан разом із гетьманом Сагайдачним і новопризначеним митрополитом Київським Іовом Борецьким побували у той час у Животові, три дні провівши в маєтку князя Стефана Четвертинського. Саме тут із митрополитом висвятили на єпископство Холмське і Белзьке Паїсія Іполитовича.
Митрополит Київський і Галицький Гедеон Святополк (+1690), як відомо, походив із роду князів Четвертинських. Рішення присвятити сина духовному служінню пробудив у батьків майбутнього святителя саме Патріарх Феофан під час перебування у Животові.
Сьогодні в Новоживотові діють парафія у складі Оратівського благочиння Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та однойменний храм, що має понад столітню історію.
Всі ці роки, навіть проукраїнськи налаштовані парафіяни, яких у громаді більшість, були змушені молитися не рідною, а церковнослов’янською, здебільшого незрозумілою для них, мовою.
Ще донедавна парафія і храм входили до складу УПЦ (МП). Проте 2 березня 2019 року Новоживотівська сільська громада ухвалила доленосне рішення та приєдналася до складу єдиної Помісної Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Як показав подальший перебіг подій, опоненти з УПЦ МП не змирилися з таким станом речей, свідомо затіяли безперспективні судові тяжби, які тривали упродовж декількох років. Врешті-решт 10 травня 2022 р. Феміда пристала на сторону більшості, і визнала її абсолютне право молитися доступною та зрозумілою для них рідною українською мовою. У такий історичний момент постала гостра потреба у відповідній богослужбовій літературі.
І тут допоміг Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира. З благословення його засновника і духівника, митрополита Переяславського і Вишневського Олександра, радник Фонду з юридичних питань Валентин Волинець передав у дар Новоживотівському храму Покрови Божої Матері (настоятель – протоієрей Ярослав Мацюк) напрестольне богослужбове Євангеліє українською мовою.
У такий спосіб Фондом відзначено вагомий внесок Валентина Волинця, уродженця с. Новоживотів у розбудову та становлення незалежної Української Держави, Помісної Української Православної Церкви, у розвиток освіти, науки, культури, мистецтва, та його благодійництво та сприяння відродженню духовності української нації, поверненню у свідомість і серця людей віри у добро та справедливість.
ДОВІДКОВО. Богослужбове Євангеліє українською мовою видано, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, у 2013 році до 1025-річчя Хрещення Русі та до 1150-річчя Моравської місії святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Являжє собою репринтне відтворення з видання 1938 року перекладу відомого фахівця Филипа Морачевського. Специфіка видання полягає в тому, що це — український текст, але набраний спеціально створеним шрифтом, ідентичним церковнослов’янському. В цей шрифт введено літеру «ї», розставлено наголоси над словами, що значно полегшує читання Євангелія вголос.
Замовити примірник можна тут >>>
